KARO MUZIEJUS KARO METU

Музей війни під час війни

Karo muziejus – karo metu

2022 m. vasario 24 d. buvo šokas visai mūsų šaliai. Nacionalinio Ukrainos istorijos ir Antrojo pasaulinio karo muziejaus teritorija. Priešo planuose šis memorialinis kompleksas buvo antrasis Rusijos desantinių pajėgų elitinių padalinių nusileidimo taškas, atakuojant vyriausybinį Kijevo kvartalą, tačiau tam nebuvo lemta. Susidūrę su sumania drąsių Gostomelio oro uosto gynėjų gynyba, įsibrovėliai patyrė didelių gyvosios jėgos ir įrangos nuostolių, todėl antrąją puolimo bangą nukreipė ten.

24 лютого 2022 року стало потрясінням для всієї нашої країни. Територія Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс була в планах ворога другою точкою висадки елітних частин російського десанту для атаки на урядовий квартал Києва. Проте не судилося. Наразившись на вмілу оборону хоробрих захисників Гостомельського аеропорту, окупанти зазнали помітних утрат у живій силі й техніці, тож перенаправили другу хвилю атаки саме туди.

Відтак тривали довгі тижні оборони столиці. Музей війни теж не сидів, склавши руки. Завдяки активним діям його генерального директора Юрія Савчука та усієї команди вдалося провести низку експедицій, зібрати неймовірну кількість цінних артефактів, що стали відтак доказами та ілюстрацією вторгнення російської орди на нашу землю.

Todėl sostinės gynyba truko ilgas savaites. Karo muziejus taip pat nesėdėjo be darbo. Dėl aktyvių generalinio direktoriaus Jurijaus Savčiuko ir visos komandos veiksmų pavyko surengti daugybę ekspedicijų, surinkti neįtikėtinai daug vertingų artefaktų, kurie tapo rusų ordos invazijos į mūsų žemę įrodymu ir iliustracija.

Pirmasis muziejinės kovos rezultatas – paroda „Ukraina – Nukryžiavimas“, atidaryta 2022 m. gegužės 8 d. Kuratorius – Jurijus Savčiukas, dailininkas – Antonas Logovas.

Першим результатом музейної боротьби була виставка «Україна – розп’яття», відкрита 8 травня 2022 р. Куратор – Юрій Савчук, художник – Антон Логов.

Унікальність проєкту полягає в тому, що це перша великоформатна (понад 1 тис. м²) виставка військових артефактів, – як то кажуть, «із полів» – і розповідь про повномасштабну війну під час самої війни. Її творцям вдалося не просто показати предмети озброєння війська країни-агресорки, а створити унікальні інсталяції, продумати експозиційні рішення, аналогів яким немає в жодному військовому музеї світу. Тут повною мірою розкрилися талант і креативність Антона Логова, який до цього часу завдяки багаторічній художній практиці вже зажив в Україні реноме майстра інсталяції.

Projekto išskirtinumas – tai pirmoji didelės apimties (per 1000 m²) karinių eksponatų, kaip sakoma, „iš laukų" paroda ir pasakojimas apie plataus masto kovas karo metu. Jos kūrėjams pavyko ne tik parodyti agresorės šalies kariuomenės ginkluotę, bet sukurti unikalias instaliacijas, apgalvotus ekspozicinius sprendimus, neturinčius analogų jokiame kitame pasaulio karo muziejuje. Čia puikiai atsiskleidė Antono Logovo talentas ir kūrybiškumas, kuris dėka ilgametės meninės praktikos Ukrainoje jau turėjo instaliacijos meistro reputaciją.

Виставка викликала неабиякий резонанс як в Україні, так і за її межами. До слова: з-поміж інших поважних гостей на початку вересня її відвідав віцепрезидент Європейської комісії Маргарітіс Схінас.

Але на цій експозиції діяльність Музею під час війни не зупинилась, і вже 4 червня у Верхній брамі Київської фортеці, що належить до Меморіального комплексу, було відкрито новий проєкт «Діти…» – присвячений хлопчикам і дівчаткам, які загинули від жорстоких бомбардувань та обстрілів українських міст і сіл країною-терористкою. Кураторка проєкту – Ірина Коцаб’юк, художник і автор артоб’єкта – Антон Логов, координував процес підготовки та реалізації проєкту Юрій Савчук.

Paroda sukėlė nemažą ažiotažą tiek Ukrainoje, tiek užsienyje. Beje, tarp kitų garbingų svečių, rugsėjo pradžioje ją aplankė ir Europos Komisijos viceprezidentas Margaritis Schinas.

Tačiau, muziejaus veikla karo metu šia ekspozicija nesibaigė ir jau birželio 4 dieną Memorialiniam kompleksui priklausančiuose Kijevo tvirtovės Aukštutiniuose vartuose buvo atidarytas naujas projektas „Vaikai..." – dedikuotas. berniukams ir mergaitėms, žuvusiems nuo teroristinės šalies įvykdytų žiaurių sprogdinimų ir apšaudymų Ukrainos miestuose ir kaimuose. Projekto kuratorė Iryna Kotsabyuk, menininkas ir meno objektų autorius – Anton Logov, projekto rengimo ir įgyvendinimo procesą koordinavo Jurijus Savčiukas.

Ідея з написом з’явилася після жорстокої авіаційної атаки росіян на Драматичний театр у м. Маріуполь, під час якої пілот-убивця скинув бомбу вагою 1 т на будівлю, обабіч якої були написи двометровими заввишки літерами, російською мовою, «ДІТИ». Коли в одного зі збитих, а відтак полонених льотчиків запитали, чи міг авіатор бачити такий напис із висоти атаки, той однозначно відповів: «Так».

Užrašo idėja kilo po žiaurios rusų oro atakos prieš Mariupolio dramos teatrą, per kurią pilotas žudikas ant pastato numetė 1 tonos bombą. Greta pastato dviejų metrų aukščio rusiškomis raidėmis buvo užrašas „VAIKAI".

Kai vienas iš numušto lėktuvo sučiuptų pilotų buvo paklaustas, ar aviatorius mato tokį užrašą iš atakos aukščio, jis atsakė vienareikšmiškai - „Taip".

На час відкриття виставки від рук нелюдів у формі російської армії загинуло 262 дитини. Наймолодшій із жертв було лишень кілька місяців. Нині кількість загиблих діток сягнула позначки 429 і, на жаль, не перестає зростати.

Parodos atidarymo metu nuo Rusijos kariuomenės uniforma vilkinčių nežmonių rankų žuvo 262 vaikai. Jauniausiajai iš aukų buvo vos keli mėnesiai. Šiuo metu mirusių vaikų skaičius pasiekė 429 ir, deja, toliau auga.

Підземні приміщення під монументом «Батьківщина-мати», найвищою статуєю Матері-воїтельки у Європі, що розміщена на території нашого музейного комплексу і є одним із символів Києва, від першого дня вторгнення росії також стали укриттям для великої кількості людей. Варто зазначити, що й нині персонал Музею знаходить там прихисток під час повітряних тривог. У публічному просторі України вже вісім років точиться дискусія щодо потреби демонтувати герб неіснуючої радянської держави на щиті постаті й замінити його сучасним українським.

Požeminės patalpos po paminklu „Tėvynė“ – aukščiausia Europoje Karės Motinos statula, kuri yra mūsų muziejaus komplekso teritorijoje ir yra vienas iš Kijevo simbolių, taip pat tapo prieglobsčiu nemaža daliai žmonių nuo pat pirmosios rusų invazijos dienos. Verta paminėti, kad ir dabar Muziejaus darbuotojai ten randa prieglobstį per antskrydžius. Viešojoje Ukrainos erdvėje jau aštuonerius metus netyla diskusijos apie būtinybę išardyti nebeegzistuojančios sovietinės valstybės herbą ant figūros skydo ir pakeisti jį moderniu ukrainietišku.

24 лютого 2022 р. стало очевидно, що ця трансформація має реалізуватися і зробити це потрібно якомога швидше. Саме тому, розуміючи всю важливість інформаційної підтримки процесу, 20 серпня 2022 року команда Музею реалізувала й публічно презентувала проєкт «Батьківщина-мати. Переозначення». Скульптура радянських часів із початком повномасштабної російсько-української війни стала символом спротиву українського народу. Дуже символічно, що з піднятим догори мечем та щитом Мати дивиться на москву.

2022 metų vasario 24 dieną tapo akivaizdu, kad ši pertvarka turi būti įgyvendinta ir tai turi būti padaryta kuo greičiau. Būtent todėl, suprasdama viešosios nuomonės formavimo svarbą, 2022-08-20 Muziejaus komanda įgyvendino ir viešai pristatė projektą „Tėvynė-Tėvynė. Iš naujo apibrėžti“. Sovietinių laikų skulptūra, prasidėjus plataus masto Rusijos ir Ukrainos karui, tapo Ukrainos žmonių pasipriešinimo simboliu. Labai simboliška, kad iškeltu kardu ir skydu Motina žiūri į Maskvą.

Офіційним саундтреком проєкту стала пісня «Меч» українського гурту Sera Sheer. Авторка тексту й виконавиця Олександра Щербакова та автор відеоряду Артем Бірюков створили композицію в стилі аніме, присвячену боротьбі скульптури «Батьківщина-мати» з російським монстром, якого вона зрештою знищує.

Автором ідеї став Юрій Савчук, кураторами – Юрій Савчук та Жанна Очеретяна, художнє оформлення виставки виконано Антоном Логовим.

Oficialus projekto garso takelis buvo ukrainiečių grupės Sera Sheer daina „Kardas“. Teksto autorė ir atlikėja Oleksandra Ščerbakova bei vaizdo įrašų serijos autorius Artemas Birjukovas sukūrė anime stiliaus kompoziciją, skirtą skulptūros „Tėvynė“ kovai su Rusijos pabaisa, kurią galiausiai sunaikina.

Idėjos autorius – Jurijus Savčiukas, kuratoriai – Jurijus Savčiukas ir Žanna Očeretyana, meninį parodos dizainą sukūrė Antonas Logovas.

Монтаж проєкту припав на 10 жовтня 2022 року. Того дня рашисти випустили по об’єктах енергетики та «центрах ухвалення рішень» на території України 84 крилаті ракети, 41 з яких було збито. Інші – позбавили життя багатьох людей і завдали шкоди критичній інфраструктурі.

Projekto įrengimas sustojo 2022 metų spalio 10 dieną. Tą dieną rusai į Ukrainos teritorijoje esančius energetikos objektus ir „sprendimų priėmimo centrus“ paleido 84 sparnuotąsias raketas, iš kurių 41 buvo numušta. Kiti nusinešė daug gyvybių ir sugadino svarbiausią infrastruktūrą.

Того ранку працівники, які приїхали до Музею, були трохи занепокоєні. Адже прильоти були зовсім поруч від центру столиці, де міститься наш Меморіальний комплекс. Було зрозуміло, що атака надзвичайно потужна. Такої кількості ракет одночасно росія не випускала від початку війни.

Tą rytą į muziejų atvykę darbuotojai buvo šiek tiek sunerimę. Juk atvykusieji buvo visai netoli sostinės centro, kur yra mūsų memorialinis kompleksas. Buvo aišku, kad ataka buvo itin galinga. Tokio skaičiaus raketų Rusija nepaleido vienu metu nuo pat karo pradžios.

Я переговорив зі своїми підлеглими – художником Антоном Логовим та помічником Віталієм Бєліковим – і запропонував їм піти в укриття чи намагатися дістатися домівок. Проте хлопці відмовилися, відповівши, що часу мало і треба працювати над виставкою. В укриття не спустився жоден! Досі пишаюся їхнім рішенням. Ми прекрасно розуміли: статися може що завгодно. Тоді мені подумалося: «Оце справжній музейний фронт. Навколо вибухи, а хлопці продовжують монтаж!»

Kalbėjausi su savo darbuotojais – dailininku Antonu Logovu ir asistentu Vitalijumi Belikovu ir pasiūliau jiems eiti į slėptuvę arba pabandyti pasiekti savo namus. Tačiau vaikinai atsisakė, sakydami, kad laiko neužtenka ir jie turi įrenginėti parodą. Nė vienas nenusileido į slėptuvę! Aš vis dar didžiuojuosi jų sprendimu. Puikiai supratome: visko gali nutikti. Tada pagalvojau: „Tai tikras muziejaus frontas. Aplink girdisi sprogimai, o vaikinai toliau instaliuoja parodą!

14 жовтня, в День захисників і захисниць України, ми відкрили проєкт «Музейний фронт». Автори ідеї – Юрій Савчук та старший офіцер ГІТВ ЗСУ. Координувала проєкт заступниця генерального директора з наукової роботи Людмила Рибченко. Куратори – Олександр Білоус та військовослужбовець ЗСУ на позивний «Музейник». Ваш покірний слуга займався улюбленою справою – менеджментом проєкту. Художником та автором артоб'єктів став той-таки Антон Логов. Партнери виставки – Головний інформаційно-телекомунікаційний вузол командування військ зв’язку та кібербезпеки Збройних сил України.

Spalio 14 d., Ukrainos gynėjų dieną, atidarėme projektą „Muziejų frontas“. Idėjos autoriai – Jurijus Savčiukas ir Ukrainos ginkluotųjų pajėgų vyresnysis karininkas. Projektą koordinavo generalinio direktoriaus pavaduotoja moksliniam darbui Liudmila Rybčenko. Kuratoriai – Oleksandras Bilousas ir Ukrainos ginkluotųjų pajėgų karys su šaukiniu „Muzeynyk“. Jūsų nuolankus tarnas užsiėmė mėgstamu verslu – projektų valdymu. Antonas Logovas tapo menininku ir meno objektų autoriumi. Parodos partneriai – Ukrainos ginkluotųjų pajėgų Ryšių ir kibernetinio saugumo pajėgų vadovybės Pagrindinis informacijos ir telekomunikacijų centras.

Саме зараз, коли я пишу цю статтю, команда Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс готує щонайменше три зарубіжні виставки, ще з десяток проєктів – на стадії перемовин. Інтерес до України й нашого спротиву російським окупантам шалений, тож ми з колегами робимо все, щоб культурний фронт не відставав від славних Збройних сил України і здобував перемогу за перемогою на міжнародній арені.

Šiuo metu, kai rašau šį straipsnį, Nacionalinio Ukrainos istorijos muziejaus ir Antrojo pasaulinio karo muziejaus komanda Memorialiniame komplekse rengia mažiausiai tris užsienio parodas, dar keliolika projektų yra derybų stadijoje. Susidomėjimas Ukraina ir mūsų pasipriešinimas Rusijos okupantams yra beprotiškas, todėl su kolegomis darome viską, kad kultūros frontas neatsiliktų nuo šlovingųjų Ukrainos ginkluotųjų pajėgų ir tarptautinėje arenoje laimėtų pergalę po pergalės.

Karas pakeitė mūsų šalį, privertė ją transformuotis. Kad kiekvieną naują dieną taptumėte geresne savo kopija. Mūsų muziejus taip pat keičiasi. Turėdami neįtikėtinai galingą istoriją ir mokslinę bazę, tampame modernesnė ir europietiškesnė kaip kultūros institucija. Mūsų parodos unikalios, mūsų komanda super galinga.

Війна змінила нашу країну, змусила її трансформуватися. Ставати кращою копією себе кожного нового дня. Трансформується й наш Музей. Маючи неймовірно потужну історію та наукову базу, ми як культурна інституція стаємо більш сучасними та європейськими. Наші виставки унікальні, наша команда надпотужна.

Зміни – це завжди добре. Пишаюся тим, що я – частина цих змін!

Pokyčiai visada yra gerai. Didžiuojuosi, kad esu šių pokyčių dalis!

Юрій Горпинич,

керівник виставкового відділу, артменеджер, мистецтвознавець

Фото: Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс

Автори: Анджей Маркевич, Віктор Бившев

Jurij Horpynych, - parodų skyriaus vedėjas, meno vadovas, menotyrininkas

Nuotraukaose - Nacionalinis Ukrainos istorijos Antrojo pasaulinio karo metais muziejus. Memorialinis kompleksas

Fotografijų autoriai: Andžejus Markevičius, Viktoras Byvševas